Жіночі долі у вирі Другої світової

Є серед погожої травневої пори, коли у білі чарівні шати вбираються весняні сади і вся земля випромінює нестримну жагу до життя, дні, які мають сумне і трагічне забарвлення. Це дні вшанування пам'яті тих, чиї кращі роки прийшлися на період воєнного лихоліття. 

    "У війни не жіноче обличчя," – писала білоруська письменниця і журналіст, лауреат Нобелівської премії з літератури Світлана Алексієвич. Однак у ХХ-му сторіччі участь жінок у війні, причому не тільки як медичного персоналу, але й зі зброєю в руках, стала реальністю в період Другої світової. Про це йшла мова на черговій зустрічі членів бібліотечного клубу «Дивосвіт», яка відбулася 11 травня у нашій книгозбірні. Ведучі схвильовано говорили про те, що в грізні роки воєнного лихоліття мати, любляча дружина, сестра чи кохана нарівні з чоловіками рішуче і відважно ставала на захист своєї країни. Кадри воєнної кінохроніки та чорно-білі фотознімки переконливо доводили, що історія дійсно ще не знала такої масової участі жінок у збройній боротьбі за Батьківщину.

Учасникам зустрічі цікаво було дізнатися про героїчну долю справжніх патріоток Марії Щербаченко, Катерини Зеленко, Лідії Литвяк, Марії Доліної, Людмили Павличенко та багатьох інших жінок, які своєю мужністю і безкорисною любов’ю до Батьківщини, усіма силами, іноді ціною власного життя  наближали День Перемоги.

Присутні з інтересом переглянули трейлер фільму «Незламна» українського режисера Сергія Мокрицького, ділилися спогадами про своїх рідних і близьких людей, читали власні вірші на воєнну тематику. 

В заключній частині зустрічі бібліотекарі презентували гостям книжкову виставку-реквієм «І пам'ять про війну нам книга оживляє…», на якій представлені історичні дослідження, розповіді очевидців, а також художні твори вітчизняних та світових письменників про ті трагічні події. Чільне місце на виставці зайняли видання скадовських краєзнавців Лариси Коваль, Георгія Крюкова та Олега Лиховида, а також книга спогадів мешканців Скадовська «Очима очевидців. Дитинство опалене війною».

Захід завершився словами вітчизняного поета Василя Рудого, які виражають мрію кожного українця:

Щоб квітла Україна у віках!

Щоб матері і діти не страждали!

Щоб тих, хто прокладав до волі шлях,

Нащадки вдячні завжди пам’ятали!