Матусенько, голубонько, благословенна тричі будь!

 Мама, мати, матуся... Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово, бо ним ми звертаємось до найближчої, найдобрішої, найкращої, наймилішої для нас людини. Тільки вона нічого не пожалкує для своєї дитини, це вона в хвилину небезпеки ніколи не згадає про себе, все зробить  для того, щоб захистити свою дитину, зазнає будь-яких труднощів, щоб жилось їй краще. Віддасть усю свою мудрість душі, тепло свого серця, своє здоров’я. Любов материнська не знає кордонів, страху, сумнівів. Вона очищає нас, зігріває, зупиняє нас перед безоднею. Мати тяжко страждає, якщо її дітей спіткало лихо, і розквітає, стає молодшою, веселішою, сильнішою, коли бачить, що її діти виросли порядними людьми.

         Слово "мама” росте з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить вечорова зоря, і гладить по голівці рідна рука. Мати – захист і притулок для дитини, вона її опора і совість. Все, що є в нас найкращого, все від неї, від рідної неньки.

        


У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пташиний спів, коли травами і квітами замаїться земля, теплий весняний вітер приносить до нас Свято Матері. І тому не випадково чергова зустріч бібліотечного  клубу «Літературна вітальня» була присвячена цій чудовій темі – Дню матері.  Відвідувачі ознайомились з історією свята та його традиціями в різних країнах.  Лунали найкращі українські пісні  про маму, зворушливі поетичні рядки визивали сльози на очах. Присутні поділилися спогадами про своє дитинство та незабутніх матусь. Адже немає любові сильнішої від материнської, немає ніжності ніжнішої від материнської, немає тривоги тривожнішої від безсонних ночей матусі. Людство існує тільки тому, що існує материнська любов.