Неочікувана таємниця тендітної Шарлотти Бронте!
Сучасним сценаристам фільмів про кохання ця історія здалася б безсюжетною і банальною. Любить, пише,
а обранець ігнорує і рве листи. А всім же цікава інтрига
і пристрасті. Та вона тим і цінна, що справжня, щира
і ненаграна. А інтрига є: його дружина зробила неймовірну річ:
склеїла клаптики порваних листів і зберегла їх у скриньці з коштовностями.
Якби не цей факт,
особисте життя Шарлотти Бронте здавалось би скромним і звичним для консервативної країни: заміж вийшла
пізно, у 38 років. І хоч ніколи не могла похизуватися особливою
вродою, кавалерів мала вдосталь і відверто ними перебирала. Чоловікам
подобалася ця крихітна (всього
А завдяки незрозумілому до кінця вчинку
дружини вчителя збереглася історія невідомого, але справді найяскравішого
роману її життя. Нехай він існує тепер лиш на клаптиках порваних листів, та
з них можна відтворити цілий внутрішній всесвіт письменниці. З яких
мотивів жінка зберегла ці докази, довгий час залишалося невідомим. Навряд чи
вона розгледіла літературний талант суперниці і таким чином рятувала його
крихту від забуття, адже Шарлотта стала відомою тільки через три роки після
того, як закінчила навчання у пансіоні, де викладав французьку мсьє Єже.
Таємницю нетипового вчинку вже після смерті матері розкрили її діти, які
знайшли у скриньці з родинними коштовностями і самі листи,
і пояснення. Виявляється, якщо раптом закоханість дівчини в учителя
стала би предметом суспільного осуду, то таким чином жінка намагалася б
захистити репутацію чоловіка.
Листи ж для цього підходили ідеально:
вони не залишали ані найменшого сумніву, що Костянтин не мав абсолютно ніяких
взаємних почуттів. «Я чекаю ваших листів як манни небесної, — писала Шарлотта,
— і повинна терпляче чекати, поки ви самі не захочете їх мені відправити.
Не прошу писати вас швидше, бо боюся здатися настирною. Якби я отримала
відповідь і відчула, що вона написана із жалю до мене, то дуже б
засмутилася».
Відповідей дівчина чекала по півроку
і абсолютно не нарікала на їх відсутність. Писала знову і знову,
переживала, що незабаром почнеться новий навчальний рік і вчителю
доведеться просиджувати уроки в задушливих класах, передавала вітання від
батька і сестер, цікавилася справами його дружини… Іноді насмілювалася
зізнатися, що їй аж фізично боляче від мовчання, і знову терпляче чекала.
Не освідчувалася відкрито йому у коханні, тільки один раз несміливо
натякнула, що дуже сумно від того, що пише лиш вона одна. Тому, зрештою, й
біографи письменниці стали дотримувалися думки, що потрібно тлумачити ці листи
винятково як літературний витвір. У строгій вікторіанській Великобританії
тих часів просто не могло бути забороненого кохання, і високоморальні читачі
через таку слабинку авторки не сприймали б її творів.
Учитель Костянтин помер незабаром після
цих подій, не прожила довго і Шарлотта, а пам’ять про те, що коханню
підвладні люди різних поколінь і соціального статусу, досі живе.
Нещасливій любові Шарлотта присвятила свій останній роман «Учитель».
Найвідоміші романи Шарлотти Бронте (псевдонім Каррер Белл): «Джейн Ейр»
(1847), «Ширлі» (1849), «Вільєтт» (1853), «Учитель» (1857).
Коментарі
Дописати коментар